Малювати картини руками не можна,
Лише серцем, що б’є у душі…
В тій, де мешкає дивний художник,
Що натхнення черпає в собі.
(Г. Фесюк)
Хтось творить красу словом, хтось – звуком, а хтось – кольором. Яку радість дають нам картини? Це участь разом із художником у тому процесі пізнання світу, який ми називаємо мистецтвом.
Відійшов у вічність учитель профільних дисциплін Ірпінської СЗОШ №1 імені А.С.Макаренка Могилевський Костянтин Вікторович, який усе своє життя служив істині і добру мистецтвом пензля і кольорів. Він був учителем, про якого учні згадують добрими словами. Надзвичайно велика кількість відкритих занять, художні студії, майстер-класи, посмішка щира та відверта, гумор, жага до життя та творчості, бажання передати своє вміння іншим, навчити!
Це був надзвичайно талановитий художник. Вчителі мистецьких дисциплін Київщини з великою повагою та вдячністю слухали митця на обласному майстер-класі щодо формування ключових та предметних компетентностей засобами образотворчого мистецтва, де він виявляв своє багатство, свою силу, свою розкіш душі. Для нього не було втоми. Талант не вмирає. Він живе вічно у своїх духовних нащадках, у своїх творах. Він оживає у тій спадщині, яку залишає після себе, яку зберігають його духовні діти, яку вони цінують, немов коштовну скарбницю.
З любов’ю і творчим натхненням змальовані Костянтином Вікторовичем пейзажі краю, які переповнені багатством барв і ліричним звучанням. Вони зігрівають душу теплом і радістю буття, змушують уважніше і добріше ставитись до навколишнього світу. Мабуть, не випадково він був членом Спілки художників України, заслуженим художником України.
Життя Костянтина Вікторовича багате на подіі. Він мріяв ще багато створити полотен, мав безліч творчих планів, але, на жаль, всі ці задуми обірвала смерть. Лагідна усмішка, мудрі очі. В них випромінювалася добра і весела душа життєлюба…
