З березня з Олександром Івановичем був втрачений зв’язок. Він весь час залишався на окупованій території м.Буча. Ми не втрачали надію на те, що з дня на день почуємо його голос і дізнаємося,що з ним все добре. Але, на жаль….

Учора тіло Олександра Івановича знайшли родичі недалеко від місця, де останній раз його бачили сусіди. Зі слів доньки Наталії, він загинув від пострілу рашистів. Два вогнепальних смертельних поранення позбавили життя добру, щиру, чудову людину, професіонала своєї справи — саме таким ми запам’ятаємо нашого Олександра Івановича. 9 лютого цього року Олександр Іванович відзначив свій 75-ти річний ювілей.Попереду було багато планів. Ми бажали йому здоров’я і довгих років життя….

Майже півстоліття Олександр Іванович працював у закладах позашкільної освіти. Розпочав свою діяльність у 1973 році на посаді керівника авіамодельного гуртка. З 1980 року призначений на посаду директора міської станції юних техніків ( Ірпінський еколого-технічний центр творчості школярів та молоді). З 2013 року очолив технічний відділ ЕТЦ. Після реорганізації закладу позашкільної освіти з 2020 року Олександр Іванович працював керівником гуртка ІЦПО «Судномоделювання».

Олександр Іванович все своє життя займався вихованням та навчанням учнівської молоді, технічною творчістю та науковими дослідженнями. Нагороджений Державними преміями «Кращий молодий раціоналізатор України», «Кращий винахідник України», медаллю «Ветеран праці», Почесною грамотою МОН України, подяками Департементу освіти і науки КОДА, мав педагогічне звання «Керівник гуртка-методист».

Ірпінська міська рада, управління освіти і науки висловлюють щирі співчуття рідним та близьким Олександра Івановича. Сумуємо…..Пам’ятаємо… Не пробачимо…..